Наша команда - волонтери
З початком війни десятки тисяч людей в Україні частково або повністю змінили професії та стали волонтерами, щоб мати змогу захищати країну. Адже ми тримаємо тил! Мабуть, як і у більшості волонтерських організацій на початку березня, уся наша робота базувалась на спільних персональних контактах та була досить хаотичною. Ми запитували у нашої команди: “Як Ви стали волонтерити?”

Денис Островський
Жах та переляк перших днів минули, я вперше за багато років плакав, як чорні хмари, відправляючи дитину з жінкою до Польщі, батька та брата до армії, ліпшого друга - в безробіття, себе і двох котів - в пусту, давно забуту квартирку на околиці Житомира.
В невідомість. Всі, кого я знаю.
Добряче поспавши та поївши я, нарешті, отримав адреналінову відповідь від свого організму: я маю діяти. Я маю працювати разом з усією країною на перемогу.
Я навчився плести маскувальні сітки, як хижий павук, робити коктейлі Молотова так, щоб горіло димно та пекуче, я знаю, як правильно облаштувати мішками з піском вогневі точки та блокпости, напилив тьму-тьмущу дров для обігріву військових, облікував, зібрав, перетягнув та передав тонни медикаментів, харчів, форми для наших воїнів. І я продовжую.
Я, і мільйони таких, як я змінили роботу на себе на роботу на перемогу.
Я, і мільйони таких, як я тримають надійний тил.
Я, і мільйони таких, як я віддають усі свої зусилля для того, щоб ті, хто віддають свої життя, були ситі, забезпечені, знали, що вдома їх чекають, та всі домашні будуть під опікою небайдужих.
Я - волонтер.

Наталія Курко
Маючи вільний час, відчувала потребу робити щось корисне. Коли прийшла в штаб зустріла однодумців, тому корисне стало робити, втричі приємніше.
Сестра медична анестезіст. Стаціонарне стоматологічне відділення, комунального некомерційного підприємства житомирське обласне стоматологічне медичне об'єднання
Житомирської обласної ради

Ольга Іванюк
Взагалі там не дуже така цікава історія. З початку березня я часто бачила пости в телеграм-каналах, де волонтери допомагали людям при переселенні, роздавали їжу, одяг і так далі. І, звичайно, також мала бажання принести користь людям у такий важкий час.
В одному з таких каналів Житомирської області було посилання на анкету для охочих стати волонтерами, які будуть допомагати переселенцям. Я дуже хотіла подати заявку, але там не склалося.
Через декілька днів ввечері мені написала одногрупниця з питанням чи я в Житомирі, бо потрібна допомога у сортуванні гуманітарної допомоги.
Звичайно, ніхто довго не думав, я погодилась, запросила ще одну людину, і вже з наступного дня приєдналася до нашого чудового колективу допомагати.
Студентка. Поліський національний університет.

Левон
В штаб мене запросили. Маю профільну освіту та працював фармацевтом. Було досить складно поєднувати роботу з волонтерством. Але я не жалкую. Кожен має щось робити! Хто що може. Або воювати, або волонтерити, або донатити. І ми обов"язково переможемо!

Юлія Шмалюк
До 24 лютого волонтерством я фактично не займалась. У перші страшні дні війни, я , як мама двох дітей, впершу чергу хвилювалась за їх безпеку. Багато знайомих виїхало, але я не змогла залишити рідних та близьких мені людей. Прийшов певний час, і я зрозуміла, що просто сидіти дома, я не можу, потрібно чимось допомогти нашим людям. Я почала моніторити. Тоді я дізналась від колег, що вони займаються волонтерством, розбором лікарських препаратів та засобів медичного призначення. В той момент я зрозуміла, що там де ти себе почуваєш "як риба у воді" ти можеш внести якусь частину допомоги.
Так, я потрапила до Волонтерського штабу " Дія, Разом" де панує неймовірна атмосфера, тут кожний працює на перемогу. Ми з родиною віддали багато речей, іграшок тим людям які цього більш потребують ніж ми. Ми навчаємо наших дітей, показуючи свій приклад.
Якщо узагальнити, то саме бажання бути корисним хоча б одній людині – спонукає ще більше на допомогу, хоча б чимось. Кожен з нас вносить якусь свою маленьку частинку, і це наближає нас до перемоги. Житомирський базовий фармацевтичний коледж

Анна Рябой
Особисто я приєдналася до волонтерського штабу на другий місяць війни. В Україні існує багато стереотипів навколо волонтерства, але коли я познайомилась з Маргаритою у мене не було і сумніву, що це саме те місце, яке об’єднало свідомих та ініціативних людей.
З того часу, я почала 24/7 консультувати та реєструвати людей на грошову допомогу від UNICEF. Для мене це унікальна можливість відчути свою принадлежність до творення змін у моєму суспільстві, і віддаю для цієї справи найдорожче - свій час.
З того часу, я почала 24/7 консультувати та реєструвати людей на грошову допомогу від UNICEF. Для мене це унікальна можливість відчути свою принадлежність до творення змін у моєму суспільстві, і віддаю для цієї справи найдорожче - свій час.

Максим Заверуха
Сидів собі вдома, а потім однокурсниця, яка вже почала працювати з вами, запропонувала приєднатись до вас, і я подумав собі, чому б ні, це ж класно, коли ти допомагаєш людям, ось чому я став членом штабу
Максим.

Альона Балабуха
Волонтер на мою думку це поклик душі, це вічне бажання допомогати, бути корисним, це виховання батьків які вчили завжди допомогти ближньому, це неможливість знаходитись обіч склавши руки коли цих самих рук не вистачає, це радість від щасливих очей людей якім допоміг і ще багато іншого, я вважаю що волонтерами не стають в одну мить, їх виховує родина, спільнота. Ось так і я -волонтер з дитинства.

Марина Ковальчук
Я росла в сім'ї, яка часто допомогала сиротам (надсилала одяг, іграшки, іжу), притулкам для тварин(купляли для них корм, надсилали гроші в фонди для допомоги тваринам). Пізніше і я стала трішки допомагати.
З початку повномаштабного вторгнення ми надавали посуд, одяг, їжу та інше військовим. Але особисто мені цього було мало. Я вважала, що потрібно робити трохи більше для перемоги. І як результат я стала волонтером.

Тетяна Зубрицька
Допомагати людям-це один із стовпів на яких побудована професія фармацевта. Тому,коли з’явилась інформація,що потрібно допомогти розібрати ліки , не змогла лишитись осторонь.

Галина Кострикина
У волонтерський рух включилася з першого ж дня війни. Розгрібали завали, колотили коктейлі, щось розвозили, діставали, купували, відправляли... Якось побачила в одному з волонтерських чатів повідомлення: потрібні люди допомогти розібрати медикаменти. Якраз було декілька вільних годин, тож одразу й поїхала. І залишилась на місяць чи півтора. Бо медикаментів було не ящик, не два, а багато-багато палет. А людей було геть не багато. Вже згодом до допомоги долучились студенти, фармацевти та інші небайдужі люди, тож змогла переключитись на інші напрямки.
Роботу в штабі згадую з теплом та позитивом. Таку атмосферу прийняття, взаємодопомоги та відкритості мало де зустрінеш (Марго, в тому є твоя велика заслуга, ти класна!) А ще прокачала до рівня «Бог» навички пакування коробок та знання в сфері різновидів парацетамолу і пластирів)) А найяскравіший спогад – гучні сирени тривоги в повній темряві, і ми втрьох на подвір’ї лікарні за 10 хвилин до початку комендантської години).

Олег Човнюк
Чому я став волонтером? Тому що люблю свою країну, рідне місто і дуже хочеться допомагати, тим, хто потребує. Я вважаю це норма! Це стало моєю першою регулярною безкорисливою ініціативою. Волонтерство змінює нашу країну на краще і підвищує якість життя. 👌👋

Наталія Люта
Починаючи з 24 лютого 2022 , я як свідома українка, не могла залишитися осторонь від подій, що відбувалися на моїй рідній землі. Спочатку ми з чоловіком купували хліб, чай, каву, печиво, медикаменти тим, хто був на блок постах, потім з донькою плели масксітки, сортували гуманітарну допомогу, відвозили ліки по лікарням. Але весь час було відчуття, що цього замало, що не всі можливості використала. Отак, підписавшись до волонтерських груп в Telegram, я долучилася до волонтерської команди "ДІЯ. Разом" - головною метою якої було: "Якщо маєш бажання, зможеш все". "Разом" ми дійсно "ДІЯли", підтримували один одного та тих, кому допомагали. "ДІЯ. Разом" - ми сила.

Віта Кліментьєва
Працюю в сфері проектного менеджменту вже 3 роки і за цей час зрозуміла для себе, що найцінніше в проекті це бачити реальні його результати. Тільки коли бачиш реальне покращення життя людей завдяки проекту, розумієш, що твоя праця не даремна.