гуманітарний батальйон 🙂

Після 24 лютого...

24 лютого 2022 року, 4-та година ранку… змінилося все і вчорашній день перестав існувати.

як Все розпочалось

У країні війна. Всі стали перед вибором: кудись їхати, бігти від смерті. Ми обрали інший шлях – тільки діяти, йти захищати Батьківщину. Не маючи ні військового, ні лікарського досвіду, нашою дорогою стало – волонтерство.

Наставництво отримали від Волонтера (саме з великої літери) Юлії Толмачової, яка дала перше чітке завдання і так все почалось… Прості повідомлення в месенджерах, швидкі дзвінки з інформацією про те, що потрібно зібрати, купити і відвезти для перших постраждалих, які їхали до нас.

Показати меньше

Ось так і почалось єднання, підтримка і постійна допомога одне одному на благо людей та захисників. Ми з друзями почали збирати кошти та викупляти все, що потрібно було для переселенців та екіпірування тих, хто йшов на захист країни.

Бажання допомагати, швидке реагування та неможливість діяти інакше – дало можливість нам бути там, де потрібні. Стати пліч-о-пліч та саме зараз робити важкі кроки на шляху до перемоги!

Так ми волонтерили, допомагали військовим, переселенцям

наша команда

Це історія справжніх друзів, людей без масок, справжніх синів та доньок України

Найголовніше стало не організація, яку ми заснували, не проекти, які почались завдяки волонтерству і не всілякі досягнення перед суспільством, це взагалі не важливо в моїй історії. Моя найвища цінність – це мої друзі, які стали ними від початку війни, це кожен, хто знайшов мене із різних куточків України і світу.

Ми об’єднали свої сили, аби бути корисними, аби допомагати та захищати

Хто довіряв і допомагав і всі ці старання стали великою допомогою та підтримкою для цивільних та військових людей. І найкрутіше те, що їм всім нецікаво визнання з цього приводу або отримання подяк та похвал, найголовніше для них – це прийти на допомогу та зробити все, що вимагається на благо кожного, хто потребує цього від нас.

Відтворити відео

З чого почалось моє волонтерство?

З першого волонтерського завдання… Збір коштів, закриття потреб військових, людей, яких потрібно було евакуювати. Поряд стали друзі – щирі й справжні. І найважливіше те, що друзів разом ставало все більше і більше.

Це і стало для мене найвищою цінністю, яка назавжди зі мною. У всіх перевернувся світ довкола та люди об’єднувались, і саме тому вдавалося робити неможливе можливим. Досягнення перед суспільством – це взагалі не важливо в моїй історії. Моя найвища цінність – це мої друзі, які стали ними від початку війни, це кожен, хто знайшов мене із різних куточків України і світу, хто довіряв і допомагав.

Усі ці спільні старання стали великою допомогою та підтримкою для цивільних та військових людей. Ця робота не заради визнання, подяк чи похвал, найголовніше для них – це прийти на допомогу та зробити все, що вимагається на благо того, хто потребує цього.

Наталія Бойко

Показати більше

Показати меньше

Моя найвища цінність

В цей же час відбувається знайомство із волонтерами та неймовірно особливи людьми Штабу допомоги Житомиру та СтарЛайф і додається тісна співпраця з ними по виробництву бронежилетів, закупок військових пристроїв та екіпірування та додається всебічна допомога, тому пішли вже і медичні засоби, і гуманітарна допомога і міжнародна логістика і все, що тільки можна було придумати тільки, щоб допомогти.

Страждання людей та розуміння, що потрібно постаратися зберегти якомога більше життів давало дуже багато сил і ніякого стопу. Далі знайомство із дорогими серцю міжнародною організацією “People in Need” та Центром соціального розвитку “Міст”, а з ними безперервна допомога постраждалим людям і ще більше розширення відповідальності та велика дружба з неймовірними людьми.

Показати меньше